Перикардіальний випіт - це накопичення аномальної кількості рідини в перикардіальній сумці, тонкій фіброзній оболонці, що оточує серце. У нормі перикардіальна сумка містить невелику кількість рідини, яка забезпечує змащування та дозволяє серцю вільно рухатися. Однак, коли рідина накопичується в надмірній кількості, це створює тиск на серце, перешкоджаючи його нормальному наповненню кров'ю. Цей стан відомий як тампонада серця і є небезпечним для життя, оскільки зменшує кількість крові, яку серце може перекачувати до організму, що призводить до зниження кровообігу та кисневого голодування органів.

Порівняння нормального серця та серця з перикардіальним випотом

Нормальне серце зліва без перикардіального випоту. Схематичне зображення великого перикардіального випоту (синього кольору – рідина) справа навколо серця в навколосерцевій сумці.

Причини перикардіального випоту

Причини перикардіального випоту значно різняться у собак і котів.

Найбільш поширеними причинами перикардіального випоту у собак є:

Неоплазія (рак): Це основна причина випоту у собак, особливо у середнього та старшого віку великих порід. Найчастіше зустрічаються:

▫️Гемангіосаркома: Агресивна пухлина, що походить з кровоносних судин, часто вражає праве передсердя.
▫️Хемодектома (пухлина основи серця/аортального тіла): Зазвичай повільно зростаюча пухлина, що виникає з хеморецепторів біля основи аорти.
▫️Мезотеліома: Пухлина, що походить з клітин оболонки перикарда, часто мікроскопічна і важко діагностується на ранніх стадіях.
▫️Ідіопатичний перикардіальний випіт: Причина не встановлена (приблизно 30% випадків). Цей тип частіше зустрічається у середнього віку самців великих порід.
▫️Застійна серцева недостатність: Хоча це рідкісна причина значного випоту, правобічна серцева недостатність може призвести до невеликого накопичення рідини.
▫️Інші причини: Рідше можуть бути спричинені інфекціями, запальними процесами, розривом передсердя, коагулопатіями (порушеннями згортання крові) або травмами.

Перикардіальний випіт у котів зустрічається рідше, ніж у собак, і його причини відрізняються:

▫️Застійна серцева недостатність: Найчастіше пов'язана з гіпертрофічною кардіоміопатією (ГКМП), яка є найпоширенішим захворюванням серця у котів.
▫️Неоплазія: Хоча менш поширена, ніж у собак, пухлини (наприклад, лімфосаркома) також можуть спричиняти перикардіальний випіт у котів.
▫️Інфекційний перитоніт котів (FIP): Це системне вірусне захворювання може призвести до запалення та накопичення рідини в різних порожнинах тіла, включаючи перикард.
▫️Ідіопатичний перикардіальний випіт: Рідкісні випадки, коли причину неможливо встановити.
▫️Вроджені вади: Наприклад, перитонео-перикардіальна діафрагмальна грижа (PPDH).

Методи діагностики

Діагностика перикардіального випоту є критично важливою і включає поєднання фізикального обстеження та інструментальних методів:

1 Фізикальне обстеження:

▫️Приглушені тони серця: Рідина діє як "звукоізоляція".
▫️Парадоксальний пульс (Pulsus paradoxus): Значне ослаблення пульсу під час вдиху.
▫️Розширення яремних вен: Ознака підвищеного тиску в правому передсерді.
▫️Блідість слизових оболонок, слабкість, летаргія, задишка, роздутий живіт (асцит): Симптоми, пов'язані зі зниженим серцевим викидом та правобічною серцевою недостатністю.
▫️Колапс: У гострих випадках тампонади.

2 Діагностичні зображення:

▫️Рентгенографія грудної клітки: Може показати збільшену, кулясту або грушоподібну тінь серця. Також можуть бути помітні ознаки плеврального випоту (рідина навколо легень) або асциту.
▫️Ехокардіографія (УЗД серця): "Золотий стандарт" для діагностики перикардіального випоту. Вона дозволяє візуалізувати рідину навколо серця, оцінити її об'єм, виявити компресію камер серця (тампонаду) та, за можливості, ідентифікувати пухлини серця або інші структурні аномалії.
▫️Електрокардіографія (ЕКГ): Може показати "електричний альтернанс" (змінну амплітуду R-зубця), що є характерним, але не патогномонічним для перикардіального випоту. Також можуть спостерігатися тахікардія та ознаки аритмії.
▫️Перикардіоцентез: Діагностична та терапевтична процедура, що полягає у введенні голки в перикардіальну сумку для видалення рідини. Аналіз отриманої рідини (цитологія, біохімія, бактеріологічний посів) може допомогти визначити причину випоту (наприклад, кров при пухлинах, запальна рідина при інфекції).

Ехокардіографія серця при тампонаді

Лікування

Лікування перикардіального випоту в першу чергу спрямоване на усунення тампонади серця та виявлення та лікування основної причини.

1 Невідкладна допомога – Перикардіоцентез: Це екстрена процедура, що рятує життя. Швидке видалення рідини з перикардіальної сумки за допомогою голки та катетера дозволяє серцю знову нормально наповнюватися та відновлювати кровообіг. Цю процедуру часто проводять під контролем УЗД.

2 Подальше лікування (залежить від причини):
▫️При пухлинах: Може бути рекомендована хіміотерапія, променева терапія або хірургічне видалення пухлини (якщо це можливо). Прогноз залежить від типу пухлини та її метастазування.
▫️При ідіопатичному випоті: Часто достатньо повторних перикардіоцентезів. У деяких випадках, при рецидивах, може бути рекомендована перикардектомія (хірургічне видалення частини перикарда), щоб запобігти подальшому накопиченню рідини.
▫️При інфекціях/запаленні: Призначаються антибіотики або протизапальні препарати.
▫️При серцевій недостатності: Лікування основної серцевої патології медикаментами.

Породи, схильні до перикардіального випоту

Собаки: Перикардіальний випіт, особливо пов'язаний з пухлинами, частіше зустрічається у великих порід собак середнього та старшого віку.

▫️Гемангіосаркома: Голден ретривери, німецькі вівчарки, боксери, лабрадори.

▫️Хемодектома (пухлина основи серця): Брахіцефальні породи (з короткою мордою), такі як боксери, бостон-тер'єри, бульдоги, мопси.

▫️Ідіопатичний випіт: Німецькі вівчарки також схильні до ідіопатичного перикардіального випоту.

▫️Інші породи з підвищеним ризиком: Афганські хорти, салюкі, веймаранери, сенбернари.

Коти: У котів перикардіальний випіт зустрічається рідко і не має сильної породної схильності, окрім зв'язку з ГКМП. Однак породи, схильні до ГКМП, можуть мати підвищений ризик:

▫️Мейн-куни
▫️Регдолл
▫️Сфінкси
▫️Сіамськіґ

Загальні висновки

Перикардіальний випіт є серйозним станом, що вимагає негайної ветеринарної допомоги. Хоча він частіше зустрічається у собак і часто пов'язаний з онкологічними захворюваннями, у котів він зазвичай є наслідком застійної серцевої недостатності. Рання діагностика за допомогою фізикального обстеження та ехокардіографії, а також своєчасний перикардіоцентез є ключовими для стабілізації стану пацієнта. Подальший прогноз залежить від основної причини та ефективності її лікування. Власникам тварин важливо бути уважними до будь-яких ознак, що вказують на проблеми з серцем, і негайно звертатися до ветеринара.